Моя бабуся по мамі дістала із горища стареньку керсетку, спідницю і пару сорочок, які шила ще її бабуся сто років тому. Каже, навіть не думала, що згодиться комусь.

Потім і бабуся по татові знайшла ще її мами керсетку іншого крою, і ще сорочку.

Я розглядаю їх - і ручки трусяться, спідничка дуже тонка і трохи в дірочках.

Ці старовинні речі - не лише моя родинна спадщина, а й історична, носити не можна, бо зноситься і не буде.

Але можна і треба - робити копії, відшивати аналогічне з сучасних тканин. Що ми власне і зробили.

Це мав бути маленький тестовий проєкт, але я ледве спинилася коли вже придумала п’ять дизайнів кольорів.

Коли приїхала до бабусі в зеленій спідниці з червоними квітами - вона аж завмерла - каже, ця зелена як її бабуся колись носила, така ж!

Завершувався 2022й рік, йшов 307й день 8-річної війни, якій насправді 400 років. Вони продовжували знищувати нашу культуру, а я ішла в Сільпо в спідниці, настільки старій - що таку ж носила моя прапрабабуся, і настільки ж новій, стильній та сучасній - що хоч на свято, хоч на роботу, і куди хоч.

І вас запрошую купувати її і носити.

p.s.: Спідниця з Переяславщини, це етнографічна Полтавщина.